Абзацом другим ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами.
Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З вищенаведеного слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який ми звикли укладати на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Важливим моментом, відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є можливість електронного документа бути створеним, переданим, збереженим і перетвореним електронними засобами у візуальну форму на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.