Робота під час карантину: як організувати грамотно

Перше рішення, до якого здебільшого вдалися українські працедавці із запровадженням карантину – це переведення працівників у режим дистанційної/ віддаленої роботи.

Варто зазначити, що складність ситуації полягала в тому, що впровадження дистанційної роботи не регулювалося жодним нормативно-правовим актом незалежної України. Перша спроба правового регулювання можливості віддаленої роботи була втілена в Законі Україні № 530-ІХ, який був прийнятий та набрав чинності 17 березня 2020 року. У прикінцевих положеннях цього нормативно-правового акту зазначається право роботодавця доручити виконання роботи вдома на період карантину.

Через те, що згадана правова норма не була вичерпною, законодавець вносить зміни до деяких статей КЗпП Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року. Так, у ст. 24 КЗпП визначається, що у випадку виконання роботи дистанційно, між сторонами трудових відносин укладається письмовий трудовий договір.

Якщо дистанційна робота не вбачається можливою, законом також передбачається перехід на гнучкий режим робочого часу.

Такий різновид роботи можна застосувати до працівників, які в силу специфіки роботи не можуть виконувати її поза спеціальним приміщенням.

Варто зауважити, що такий режим роботи не має безпосереднього впливу на оплату праці.

Неповний же робочий день або тиждень можливі у випадку скорочення обсягів виробництва чи іншої професійної діяльності до ступеню, коли можливо зберегти робочі місця лише шляхом скорочення робочого часу працівників.

Відпустка може бути надана працедавцем як оплачувана так і неоплачувана, за працівником же залишається право на загальну неоплачувану відпустку згідно зі ст. 26 ЗУ «Про відпустки».

Окрема опція, що може бути застосована роботодавцем у разі повної відсутності нормальної можливості співробітникам виконувати робочі обов'язки – простій.

При цьому працівники мають право на виплату у цей період не менше 2/3 окладу, або у розмірі середньої заробітної плати.

Для роботодавця із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва, що здійснює виробництво продукції, державою запроваджено гарантії на отримання допомоги по частковому безробіттю. Проте є ряд умов, детальніше про які, ви можете прочитати у матеріалі: Допомога за тимчасово незайнятих працівників: гарантів чи міф.

Винятковий кейс – лікарняні. Відомо, що в цей період ніхто не застрахований від ризику інфікування COVID-19, якщо це таки сталось з кимось із працівників компанії, за висновком лікаря йому належить лікарняний на весь час лікування/самоізоляції. Перші 5 днів оплачуються роботодавцем, решта оплачує Фонд соціального страхування, однак, сума, яка підлягає оплаті, становить 50% середнього заробітку незалежно від страхового стажу особи.