Тимчасові декларації, або Коли ти митник і не знаєш, як інакше

Ви везете товар із зрозумілим для вас вмістом речовин і з визначеним кодом товару (УКТ ЗЕД). Жодних сумнівів щодо класифікації у вас немає і не може бути. Відсоткова ставка з пільгою, плюс, цілком можливо, у вашого товару через країну його походження є певні преференції.

Перед цим вами розроблено бізнес-план з імпорту, в якому митні витрати власне розраховані з тих вище описаних зручних низьких ставок і пільг.

І от настає день Х. Товар із кожної фури працівник митниці відправляє на лабораторні дослідження.

Чому? Бо в тій групі, що ваш товар, є ще інші товари, які розмитнюються під 10% без жодних знижок і преференцій. Очевидно, що вигідно "розшукати" у вашому товарі щось таке, що стане причиною для збільшення ставки.

Кому вигідно? Бюджету.

Як чиновники напрацьовують у цьому випадку систему виявлення цих "унікальних можливостей"? Через систему АСАУР (так звану систему управління ризиками), яка кожен випадок, де можна "поживитися", визначає як ризиковий і вибирає ряд заходів, які інспектор повинен провести щодо вашого товару.

Відбір зразків для лабораторних досліджень - річ найпоширеніша.

Не будемо зараз про правову природу "вказівок" цієї утаємниченої системи, або про те, чому ця система вирішила, що висновки про склад товару дійсні лише рік, або ж про те, чому керівники митного органу вперто ігнорують вимогу закону про належним чином обґрунтоване рішення для відібрання зразків і вважають, що рекомендації "напівштучного інтелекту" з назвою АСАУР є рішенням останньої інстанції.

Вам ж важливо інше. Товар чекають в Україні, у вас підписані безліч контрактів із драконівськими штрафними санкціями за порушення строків поставки, або той, кому ви постачаєте, не може вижити без вашого товару більш, як тиждень.

Дослідження (аналіз, експертиза) проб (зразків) проводиться протягом 10 днів після їх надходження до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень. У разі потреби цей строк може бути продовжено, але не більше ніж на 20 днів (стаття 357 Митного кодексу України).

Тому в сукупності, на аналіз вашого товару і отримання висновків потрібно більш, як один місяць. Просто чекати в цій ситуації - явно не вихід.

Що робити?

Ви просите випуску у вільний обіг, користуючись частиною 21 статті 356 Митного кодексу України:

"За бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України)."

Інспектор не проти, але єдиний механізм, який він пам'ятає, це той, який діяв ще до прийняття останньої редакції Митного кодексу України, тобто коли тодішньою статтею 82 Кодексу дуже зрозуміло передбачалось, що тимчасова митна декларація застосовується саме для випадку, коли неможливо повністю завершувати декларування (зокрема через аналіз зразків), але товар потрібно випустити.

Але ж цей механізм з моменту прийняття останньої редакції Кодексу нам не підходить і ось чому.

Відповідно до статті 260 Митного кодексу України вже в новій редакції, тимчасова декларація подається, якщо декларант не володіє точними відомостями про товар, який імпортує.

Отже, подаючи тимчасову декларацію, ви підтверджуєте, що маєте сумніви щодо класифікації і складу товару. А якщо такі сумніви маєте ви, то чому їх не може мати інспектор? Саме це і лягає у основу його "належного обґрунтування" підстав прийняття рішення про відбір зразків.

Але це ще не найгірше.

Для випуску товару у вільний обіг ми маємо заплатити так званий гарантійний платіж. Він може бути у двох варіантах: коли ми не впевнені в тому, що веземо, і тоді, коли впевнені.

У першому випадку (коли не впевнені) потрібно керуватися пунктом 2 статті 308 Митного кодексу України, яка чітко визначає, що якщо при визначенні розміру гарантії ми не можемо точно визначити розмір мита через ненадання митниці інформації про код УКТ ЗЕД (а тимчасовою декларацією ми це вже підтвердили), значить маємо заплатити ставку, виходячи із найбільшої величини для цієї групи. У нашому випадку це 10% без преференцій.

У другому - ми сміливо застосовуємо спеціальну норму, яку застосовують в процесі відібрання зразків товару (частина 1 статті 356 Митного кодексу України), яка вже не має згадки про найвищу ставку.

За умови застосування тимчасової декларації для випуску товару, навіть якщо ваша первинна класифікація підтвердиться, – ми мінімум на календарний місяць (а то й два) передамо бюджету в користування гроші у великій сумі абсолютно безкоштовно.

І оскільки механізм випуску товарів у вільний обіг в деталях передбачений лише тим підзаконним актом, який стосувався норми ще в старій редакції, очікувати, що вас випустять у вільний обіг без тимчасової декларації, - смішно.

Розділ Х Митного кодексу України передбачає форми та умови надання спеціальних фінансових гарантій сплати митних платежів. Є лише декілька акредитованих гарантів. Ось лінк зі списком.

Але серед них насправді зручних є лише двоє, які до нас уникали гарантій на звичайний імпорт і займалися виключно гарантуванням транзиту. Гарантії для імпорту - річ взагалі унікальна. Як мінімум, у Львівській області митники з нами практикували це вперше.

Але незважаючи на наш фактично приватний успіх у цьому проекті, важливо продовжити лобіювання змін у законодавство про випуск товару у вільний обіг і тимчасові декларації.

І вже точно не можна допустити, щоб інтересами бізнесу керувала потреба бюджетного наповнення чи, тим більше, безлика система АСАУР із сумнівним правовим статусом.