Значні правочини: обійти не можна схвалити

Так, питанням встановлення обмежень вартості правочинів («значні правочини») регламентовано у статті 44 Закону, зокрема:

1. правочини, які є значними залежно від вартості їх предмета (майна, робіт або послуг), чи інших критеріїв, які визначені статутом. Тобто Законом передбачена можливість товариства самостійно визначити критерії віднесення правочинів до значних, а також правила отримання згоди на їх укладення (ч. 1 ст. 44). На практиці, значними правочинами визначають ті, які не пов'язані з поточною діяльністю компанії (напр., купівля-продаж нерухомого майна, цінних паперів та корпоративних прав, позика тощо).
   
   
2. правочини, вартість предмета яких перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу. На їх вчинення обов'язково необхідна згода загальних зборів учасників (ч. 2 ст. 44). При цьому, чисті активи – це активи товариства з вирахуванням зобов'язань відповідно до даних фінансової звітності, зокрема, підсумку першого розділу пасиву балансу станом на кінець попереднього кварталу (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 163 від 07.07.99). Відповідно, якщо величина вартості активів є від'ємною, тоді будь-який правочин, що здійснюватиметься, перевищуватиме 50% вартості чистих активів, тому вимагатиме згоди загальних зборів.
   

Обійти вищезазначені законодавчі положення шляхом "дроблення" правочину на декілька дрібних не вдасться. Адже якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним (ч. 4 ст. 44).

Якщо сталось так, що правочин укладено без попередньої згоди загальних зборів, тоді необхідно отримати подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Це, у свою чергу, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину. Винятків не передбачено у ситуації, якщо єдиним засновником та директором товариства є одна і та сама особа.

Так, виходячи з формального розуміння положень Закону, фізична особа як директор зможе вчинити значний правочин, лише після отримання власної попередньої згоди фізичної особи як засновника.

РЕКОМЕНДУЄМО перед укладенням договору перевіряти, чи не буде це значним правочином для Вашого контрагента, наприклад, просити:

1. пред'явити баланс за попередній квартал;
   
   
2. надати бухгалтерську довідку з необхідними відомостями про чисті активи товариства;
   
   
3. копію рішення загальних зборів про надання згоди на вчинення правочину;
   
   
4. витяг з розділу статуту про повноваження директора.
   
   

Як альтернативу, пропонуємо в тексті договору прописати положення наступного змісту:

Сторони підтверджують, що на момент підписання, цей договір не є значним у розумінні ст. 44 Закону України « Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275 від 17.02.2018.

Проте, якщо під час укладення договору Ви не знали і не могли знати, що правочин для нього є значним, оскільки вчинили усі необхідні дії для перевірки, тоді такий договір вважатиметься дійсним. Саме таким способом відсильна норма ч. 3 ст. 46 Закону до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України захищає добросовісного суб'єкта господарювання від ризику визнання правочину недійсним.

НАСЛІДКИ НЕДОТРИМАННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА

1. Якщо правочин укладено без згоди загальних зборів учасників, то він може бути визнаний недійсним на підставі ст. ст. 203 і 215 Цивільного кодексу України як такий, що не відповідає вимогам законодавства.
   
   
2. Державна фіскальна служба вважатиме господарську операцію як таку, що не здійснювалась, відмовлятиме у реєстрації податкових накладних, а контрагенти, у свою чергу, втратять право на податковий кредит.
   
   
3. Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству (ч. 5 ст. 44).